Нема шляхів до тебе ще від вчора
і прикрість не загострює мій сум..
Твоя душа-спустошена комора,
де не залишилось ні радощів,ні дум.
Ти смієш бути зараз не зі мною,
хоча і я читаю не тобі...
Образи всі холодною зимою
вже звикли бути в вічній боротьбі.
Нас не цікавлять враження,дебати-
вони тепер як непочутий крик.
Ще дві хвилини,треба відлітати,
ти крилами розмахувати звик.
А я залишусь в рідній домовині,
з запізненням чекатиму весни.
Явлюсь у снах поламаній людині
такій як ти, на виклик натисни...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164709
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.01.2010
автор: Biryuza