Вулиці знайомої долоні
Знову серце втримують в полоні
І старий будинок,
Як жива людина
Спогадом шепоче в сиву скроню:
Сумніви марні,
Нам по дорозі.
Там, там на розі
Вхід у кав’ярню.
На підвіконні
В глечику квіти.
Лагідний вітер
Подихом в скроню.
……………………………………………………
А в кав’ярні затишно, як вдома,
Де зникають прикрощі і втома,
Мари кольорові
З присмаком любові
І новенька доля невідома.
Всі сподівання
Знову доречи.
З квітами глечик
Штрих той останній
Прямо у груди
Мрію засіє,
Маю надію,
Що не забуду.
……………………………………………………………
Ланцюжками спогадів до ранку
Тіні заповзають на фіранку
Відголос ноктюрна
І мініатюрна,
Вишукано вбраная панянка
І забаганка
Майже постійна –
Кава подвійна,
Пів філіжанки.
Ми ж не забули
Взяти в майбутнє
Те незабутнє
Тепле минуле.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164711
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.01.2010
автор: kanan