Наступає ніч
І сльози на очах
Чому все так?
Я починаю розуміти
Я починаю відчувати
Люблю! Кричу!
Та…все не так
Чекаєш ти…я знаю, так
Але ще сльози на очах
Не можу знову я прийти
Побачити себе в очах
Твоїх – таких чужих…очах
Сиджу…пишу…я ці рядки
А ти десь там на самоті
Я очі тихо опускаю
Я в тебе прощення благаю
Тебе кохаю я….прости
Не можу вже дивитися собі
У вічі – злі й пусті…
Я бачу зрадницю
Жорстоку і холодну
Несамовиту й пройнятою боллю
Невже щоб зрозуміти ці жахи
Повинні ми страждати від журби
Я хочу повернути все -
Тебе
Кохання це
Без тебе не пишу я, не творю
Нема тебе зі мною, я тужу
Не можу я знайти тих слів,
Які молю, якими я живу
Ти те кохання
Так воно
Не зло
Прости...благаю знову й знов
Ти повернися
Просто….ти прийди
І задуши в обіймах…не кричи!
Не вибачиш…нехай
З стражданнями змирюся
І більш з своїм благанням
До тебе не звернуся
Я полечу як вільний птах
Я розчинюся у тих думках
Які кричать
Люблю, шепочу я
Люблю
Прощай коханий, я піду…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164801
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.01.2010
автор: VendetTa