М"яку іграшку ввісні обіймеш
І я їй сильно заздрити буду,
Бо може дивитись на тебе без меж,
Нехай крізь темну нічну полуду.
Бо може дивитися тв́ої сни,
Хай навіть пластиковими очима,
Бо може тулитись до тебе, а ти
Її міцніше пригорнеш... щаслива.
А вранці здивований будеш ти
Дивним приступом м"якого дитинства.
Але ведмежа з лицем сновиди
Оксамитові лапки до тебе притисне.
Пригорнеш наяву мене,як у сні
І до губ доторкнешся губами.
А твоє ведмежа позаздрить мені,
Що ми помінялись місцями.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164972
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.01.2010
автор: Вікторія