Ромашковий цвіт - наче подих із неба,
Наче ангельський пух, що злетів із крила.
Тонкий запах і просто чарівність шалена
Так і проситься, щоб у волосся вплела.
І тендітні й стрункі, оповиті дурманом,
В тихім шелесті жита і трави-мурави
Усе прагнуть злетіти усім своїм станом
До небес, до блакиті, неземної краси.
Над бузком засинала оп'янена вічність,
І ромашковий цвіт у кишені ховала.
Дужий дуб все змагався із вітром на міцність,
І верба у ставку свої коси вмивала.
Та нехай не горить понад лісом заграва,
І нехай пастухи ще не палять вогню.
Ціла вічність ромашками про кохання гадала,
Ще й поклала жмуток у кишеню свою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165204
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 09.01.2010
автор: k-ivanka