Просто хтось народивсь
Серед сонм поколінь
Просто світ є завжди, і він був колись
Попри різних хотінь…
Просто хтось таки йшов
Через тисячі літ
По стерні. Ноги й тіло збиваючи в кров
Залишаючи слід.
Хтось літав, а хто повз
І за нитку хапавсь
Хтось горів, а хто тлів, хтось боровсь
Перемігши напасть.
Хтось тягнувся до світла
А деякі – в тінь
Здобувалася мудрість життя. Думка квітла
В подиху поколінь.
І давала ЖИТТЯ
Знов земля все новим, -
так все ж Дух чи Буття ? -
У стражданнях, в гріху полоненим своїм
Це питання знов мучить
В півдороги, на мить
Та чимдуж біжимо, - все життя не научить
Що вже ніколи жить. Просто ніколи жить….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165214
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.01.2010
автор: kriwoy