Я біг світанком босоніж
До сонця, росами, у травах.
Туди, де край землі, скоріш! -
Де Всесвіт посміхається в загравах.
Я біг звернутися до неба
До сивих хмар. Просить відповісти
Як можна дні і ночі буть без тебе
Й любов до світу пронести ?
Ми всі заручники землі
Як буде вже на ній, то буде, знаю
Та все ж вирішувать - у світлі чи імлі
Проіснувать чи жити - я благаю :
Кого послухать і скоритись -
Гаряче серце чи холодний розум?
Як чесно знов у очі подивитись -
Відповісти ніяк не можу…
Я біг і біг. Все руки простягав до неба
Благав. Та запізніле каяття!
Бо відчував - для однієї тебе
Не вистачило одного життя…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165217
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.01.2010
автор: kriwoy