Лелека
Самотою ходить
по чорній
оголеній землі
після дощу
ті жаби не моторні
Болото липне
хоч кругом
роса
кульбаба
розкривається
до рідкого
Сонця
Жуючи траву
в березі при
полі
на припоні
одинока
глянула
на се корова
хоч і був
той час
їх було
багато
Повні бережечки
а тепер сама
Мекнула коза
і побігла
в гурт
смикнувши
осінню соковиту
паросль
Десь бабуся
там
з сумом
бачить шлях
на асфальт
в надії
що прийде
той час
І поверне він
У село життя
Молодість і силу
Залунає сміх
заревуть воли
Коні знов вернуться
оживуть стада
Мрії про Життя
вмерлої Країни…..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165315
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.01.2010
автор: Daos