як важко сприйняти те, що сльози пролиті намарно..... що даремно ночами не спала, прислухаючись до реву звіра, що терзав серце. я думала, що виходу немає і хотілось вибрати смерть.... а все виявилось так просто. одне слово - і все життя заграло барвами веселки. єдине так - і біле плаття вселило щастя в серце. єдиний погляд - і ледве знайома людина стає найріднішою в світі.
здавалось, що це не можливо. лякала різниця в поглядах і у віці. і притягувала неймовірна спрага пізнавати нове. і до сліз тверде відчуття кохання. мене кохали так безпосередньо, настільки безкорисно і по-дитячому вірно..... хіба людина, якій стукнуло 35 на таке здатна?
я вірю - знайшла свою половинку. бо наша гармонія порівняється хіба з гармонією всесвіту. і за всю ту біль і страждання, які я колись йому принесла, буде подарунок - зовсім скоро на світ появиться наше з ним продовження:).... і хоча він старається приховати свою радість під маскою буденного питання "прогодування сім’ї", я знаю - він дуже хотів цю дитину.
надіюсь, в нас буде дівчинка:)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165375
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.01.2010
автор: Айстра