Я почула голос вітру,
Шепіт сонця, гомін трав,
Сміх зірок, розмову пташок...
Я почула, що обрав
Ти самотність вже назавжди.
Що ж, я теж її візьму,
І щоб серце не стогнало -
Яструбом я обернусь
І до тебе полечу я
З вітром, снігом і дощем,
Із пташками і грозою,
Або ж з сонцем, може, ще.
Буду слухать твою мову,
Голос твій, твої пісні,
Підхоплю і понесу я
У майбутні дні.
Ти самотній, хоч з тобою
Буде завжди яструб - я...
Пісня вітру, сонця, снігу -
То розмова вже моя.
2001 рік( давненьке)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165411
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.01.2010
автор: Шабо