Ткаля-зоря вигаптовуе тишу, -
Вранiшне сонце в легенях вiтрил...
Що по собi я пiду i залишу ?
Лише жагу до нескорених крил.
Наче в лещата затиснену вiру
Вiтер зi сходу умить воскресить.
Небо ніколи не буде вже сірим
Днину триватиме радості мить.
Кожен спроможеться линути небом,
Щоб назбирати хмаринок вінок
Рими й акорди нас кличуть до себе,
Зробимо разом веселкою крок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165767
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.01.2010
автор: grey