У відзеркаллі наших грішних душ
Є дивне місце, мов той аркуш, біле
Із присмаком великих жовтих груш,
Чи то життя моє таке вже спіле?..
Воно позбавлене полярності країв,
Минулого немає там, одні лиш мрії
Злітають білосніжністю садів
І розкривають у прекрасне очі-вії...
На тому аркуші безмежності думок
Ти можеш змалювати свою зичність,
Там крізь лани тече життя твого струмок,
Мов квінтесенція, впадаючи у вічність...
І тільки сам ти можеш те відчути
Й поринути із темряви у світ
Яскравих кольорів добра, збагнути
Вогонь свічі крізь призму розмаїття літ...
Ти мешканець незвіданих просторів,
Мандруй і кроками заповнюй лист,
Значущих вчинків римою, мов хвилі морем,
Твоє життя бурлило й мало зміст...
Коли ж настане час поставить крапку,
Сміливо ту картину розгорни,
Щоб перехожий вільний, знявши шапку,
Вклонився тобі низько до землі!
14.01.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166161
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.01.2010
автор: Serg