Я чув не раз - живеш серед вовків -
то вий по-вовчому.
А я послухаю пораду і промовчую...
Бо жити між вовків - замало вити
Голосно...
Ще треба ікла шкірити і груди колесом!
Він - лісу санітар - біда для
Кволого і хворого.
Не був нікому другом,
Лише найпершим ворогом.
Бо жити між вовків -
Це вміти кров'ю дихати
Того, кому так підло
Заподіяв лихо ти...
Свої закони, істина своя
Для зграї вовчої.
Про милосердя говорити
Недоречно їй.
Середнього нема. Ти вовк,
Або ягня беззахисне.
Чи жах в очах, чи хижа радість
На зубах блисне!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=16657
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.06.2006
автор: vyacheslav