По яскравості сонячній лугу,
Від п'янкої духмяності трав
Я повільно, як входять у храм,
Входжу в ліс - у оселю до друга.
Заскрегоче сорока-пліткарка,
Невдоволено дуб зарипить,
І зупиниться вітер на мить,
У зелених заплутавшись шатах .
Серед лісу сумує дорога
Без людей, без машин і коліс,
І червоний маремух проліз,
Просто сміх між життя лісового.
Виповзає потворне коріння,
Наче гріх із спустошених душ.
А між них - заклопотаний вуж,
Правнук свідка людського падіння.
Заблищить попереду болітце;
Запах вічності - запах гниття...
...Скільки роздумів, скільки життя
В шелестінні пожовклого листя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=16658
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.06.2006
автор: vyacheslav