Твоїх, моїх напівсумних
здогадувань
і в напівтемряві написаних
вигадувань,
продумувань,
откровень
зелень
Мого серця все росте, обліплюючи
твоє ліжко,
повільно наповзає на пальці,
потім на руки.
Звуки сотого треку уже не чуються
не відчуваються запахи
мого сьогодні.
Годі нам бути так далеко,
Смереко, Вільхо!
Це спека
мого вночі під смердючу
ароматичну свічку
і поклацування у пошуках
чергового бестселлера.
Застрелена і зім"ята.
До смерті перелякана,
До дурості закохана
і впевнена,
затемнена
Забита, вбита, бита, та
хоронена.
і щось пекуче
і щось
напівлюбляче,
напівпокинене
і згублене
росте в
напіввідкритості
мого"ще буде"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166593
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.01.2010
автор: Мойра