І голос твій нагадує могилу
Сумними схилами ми йдемо в небуття
Може, не так вже й швидко час там лине
Де ми чекатимем на забуття
Та коли довгий час розтягнутої днини
Стоїть на місці і не поспішає в прірву
Чи є різниця, де гасити нам свічки?..
Чи можем ми, в бувальщину закуті
Застигнути із ним, не ворушитись. І коли
Останньої хвилини скрикнуть з переляку божевільні люди
Зрадіти – і ступити в прірву самотужки
11.10.2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166790
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.01.2010
автор: blik