Поети живуть без шкіри,
Їм кожен дотик - до серця,
Їм кожен погляд - у душу,
А ті, що не зрозуміли,
На рани їх трусять перцем
Із усмішкою, байдуже.
Поети житимуть вічно,
Плестимуть вічно сонети,
Розбиті серденька, ніжно
Складатимуть у букети.
Щоранку день народження,
Ввечері поминки щастя,
Здається життя порожнім,
Сил би знайти, щоб не впасти.
Для того на світі мерзне
Знекровлене наше тіло,
Щоб вирване з нього серце
У людях лід розтопило!
19.01.10
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167068
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.01.2010
автор: герой