Ажурний місточок.
Ні вчора, ні завтра –
Пройтися так хочу.
Не знаю, чи варто.
Закохана в небо,
Сторіччями тому
Напрочуд я легко
Ступала по ньому.
А це у сьогодні
Якось приплелася.
Півкроку в безодню?
Місточок згадався.
Хитається небо,
Чомусь – під ногами,
І зорі червоні
В душі – ліхтарями.
Місточок і небо –
Чиє де склепіння?
Боюся, зурочу
Неждане видіння.
Наважуся – стану,
А сонце пекуче…
Гойднулась. Аж раптом…
Любов... Неминуча.
Гойдається мостик.
Чиє де склепіння?
Тепер все так просто.
Хоч ми – напівтіні.
20.10.09
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167147
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.01.2010
автор: olesyav