Був тихий вечір, що співав жалю сонети,
Тебе гукала і кричала: "де ти"?
Та дійсність відобразилась у серці,
Я божеволіла: "коли це все минеться"?
І тихий крок спинив мої страждання,
Позаду чутно: "Ти моє кохання
Життя з тобою хочу розділити,
Не можу почуття в душі спинити".
Погляд назад, - на вікнах візерунки,
І твоя тінь багатим подарунком,
Все ближче, крок за кроком наближаєш,
Моє холодне тіло зігріваєш.
Уста з устами злилися відверто,
Троянди простелилися до серця
Із твоїх рук найкращих й найніжніших
У відповідь лише: "Кохання вічне".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167523
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.01.2010
автор: Цикнева