закуті землі в ярма індустрії,
і стугонить одвічний предок-ліс,
бо заважає там, де завше ріс,
своїм небогам - їх новій стихії.
та деякі, не втративши надії,
самі машинам йдуть напереріз,
слова дідів - незгасний їх девіз,
пашать вогнем їх очі молодії.
та в цій війні не треба фанатизму:
не індустрія винна - тільки люди,
що за своїм звичайним еготизмом
не бачать: механізм - це річ нейтральна,
а його ціль - просвітня чи каральна -
це ціль того, мотор чий б'ється в грудях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167705
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.01.2010
автор: nomen nesсio