Чому життя дає так мало шансів
Прожити себе з щастям?
Чому дає багато так нещастя?
Чому багато так брехливих слів?
І мало так кохання?
Хоча не скаржусь я,
Мені його допіру вистачало
Але ж не завжди так бувало,
Колись я плакав і кричав,
Метався з ліва в право,
Життя своє готовий був віддать,
Кому завгодно аби лиш легше стало,
І я знайшов таку людину
Яка мені знов душу розпалила
І поглядом зігріла,в темноті
Ввімкнула світло,після довгої ночі,
І врятувала від вічної невдачі,
Вернувши враз цікавість до життя,
Вдихнула його в мене з легеньким поцілунком,
Коли відчув її вуста,
Відразу полетів на небеса,
Спустивсь,помітив погляд, і вогник цей в очах,
Мене сп’янив цей запах
Такий незнаний і приємний,
І одночасно поки що чужий,
Ішли хвилини, летіли місяці,
Тепер це все таке знайоме,
Але лишається,новим,
Незвіданим,цікавим…
Живу тобою день і ніч,
Не забуваю ні хвилини
Життя моє тільки для тебе,
візьми його та не впусти…
23.12.2008
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167727
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.01.2010
автор: Mur1k