Зникла любов,
Розчинилась в пітьмі...
Хотілось би вірить,
Та ні, тепер ні!
Довіра теж зникла
З коханням разом
Надія і віра
Із тим заодно.
А я залишилась
На самоті
Без сподівань
І без почуттів.
За що кривдить доля?
За правду, чи гріх?
За що лишена я
Життєвих всіх втіх?
Без сміху, без сліз,
Без слів, без добра
Настала порожня
Життєва пора.
Зносилося все,
Що я мріяла мати,
Не встигла я щастя
В руці потримати.
За зло, за добро,
За образу, за сміх
Покарана я.
Живу - це мій гріх?
2000 рік!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167815
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.01.2010
автор: Шабо