Присвячується Ользі Р., яка боїться своїх бажань і і часто наступає на ті ж самі граблі.
Кохання не ходить окремо від болю,
і так не буває, щоб плавом пливло.
Оце так, як вітром тріпає тополю,
так само і з нами з тобою було.
Буває, що часом до ладу й приємно,
а часом, як штормом, усе розмело.
А так поглядаєш сердечно і чемно,
буває кидаєшь, як човняр весло.
Чом так не буває, щоб сонце світило,
трава зеленіла і вітер ласкав?
І нащо це треба, щоб часом штормило?
Це, мабуть, для того, щоб смак не втрачав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168007
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.01.2010
автор: Максименко Л.