Ніч обійняла мене застудою,
слухала сповідь нікчемних ідолів.
Звикла я бути його отрутою,
тінню від тисяч німих периметрів.
За горизонтом шукала вічності,
там,де катують лояльні виміри.
Ниють рубці мої ще з античності,
ніби закохані щойно вимерли.
Досить шукати нових світів,
редагувати обрАзи ніжності.
Знаєш,мій ранок дощу хотів,
знаєш,мій ранок умре без гідності...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168047
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.01.2010
автор: Biryuza