Валентинку-серденько тобі подарую,
Як ознаку того, що тебе, я ще кохаю,
Люблю, або втішаю тим себе ,
Бо ти ще не пішов, не полишив мене.
Граємося, немов діти в почуття,
В кохання велике, єдине,
На вічне життя нам дАне,
А його давно вже нема,
Розчинилося цукром в каві
І випито все до дна,
Тепер на кавовій гущі ворожимо,
Того підтвердження шукаємо.
Та нехай буде тобі Валентинка,
Про минуле почуття наше, згадка,
Про те, що мабуть ще, щось там, жевріє,
Але ніхто ворушить більш не буде, те.
Нових почуттів наші душі
Для своїх сердець шукають,
На весну вони чекають,
На її єдину, вони надію мають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168249
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.01.2010
автор: Макієвська Наталія Є.