«Ну, бувай. Не зникай надовго!» Розчахнулись вчорашні стулки.
Ранок згорбився і почовгав до кімнати збирати постіль.
Я рахую бетонні східці і ковтаю, немов пігулки:
їх достатньо, щоб вийти звідси, та назовсім піти - недосталь.
Клямка, репана давня шкіра… ранок, репаний ще давніше,
сновигає в твоїй квартирі і згрібає опалі зорі,
викидаючи через вікна.... Я проковтую, не запивши
нижню сходинку. «Ні, не зникну. Я уже загубилась. Вчора.»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168530
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.01.2010
автор: Tara Maa