Я – твій Світанок. Чуєш, любий?
Торкаюсь променем до вій.
Любов терпка, пекуча згуба –
Для тебе вранішній напій.
Як зрум’яніле чисте небо,
Збадьорю свіжістю думки.
В моєму диханні потреба
Розвіє снів твоїх рядки.
В бажанні миті насолоди
Мою обіймеш світлу тінь.
Вона ж, спокушена і горда,
Втече у сонячну теплінь.
А я росини світанкові,
Зберу душею навмання...
Й нектаром ніжної любові
Наповню чашу твого дня.
2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168713
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.01.2010
автор: olesyav