По павутинці променя
До сонця наче йду.
Та відчуваю скронями
Безодню, що внизу.
Та прірва без повітря,
Із холодом світил...
Я акробатом світла
Стаю, як ти хотів.
Я балансую думкою,
Страховки не дано.
А слово “бути” – мукою.
Нащó мені воно?
Ось під ногами – промінь,
Під вірою – весна...
Та тільки зайвий спомин –
Циркачки вже нема...
2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168877
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.01.2010
автор: olesyav