Сьогодні стан моєї душі
Якийсь надзвичайний повірте мені
Я незнаю, що це зі мною
Сама свою душу я непокою.
Пекельний вогонь пронизує стан
я не одна і ти вже не сам
весняний вітер на мене подує
і мені страшно, що він зруйнує
все те що є у памяті моїй
і що ношу я у душі своїй.
Все те, що в серці бережу
І те чого не хочу, а люблю.
Я з цим неможу нічого зробити
Таке життя і варто з цим жити.
Та інколи буває так
Що людина відчуває знак
Що треба все змінити
Й нове життя творити.
Віддатись в руки долі
І тоді надмірно буде все в нормі.
Та ніби переступаєш нову сходинку життя
Яке подарує тобі майбуття.
Зявиться новий сенс у всьому
І ти житимеш по-новому.
І такий шанс повинна мати кожна людина
В якої має бути така хвилина
В якій вона відчує те,
Що їй нормально так як є,
Або ж потрібно щось нове.
І все це доступне тільки тому
Хто надає цінності новому життю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168882
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.01.2010
автор: Schatzi