Вони стирають ознаки всіх меж,
У них є Простір, та немає Часу.
По крайчику безмежжя поруч йдеш,
Ведеш туди, де сонце краєм гасне.
Ведеш туди, де мліє спрагло День
Від дотику зворушливої Ночі.
Десь там... Десь там – подалі від людей
Четвертий вимір почуттям клекоче.
Його нам зрозуміти не дано,
Хіба безмежжя в розум упіймати?
Сховаймося у вимір зоре-крон -
Оголене ж коріння не сховати.
Оголене коріння... Соромливий Час
Втікає, загорнувшись у тумани.
Четвертий простір забирає нас.
Там Простір є...
А Час вже поза нами...
2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169178
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.01.2010
автор: olesyav