Ціловані кулями, небезпекою, боями
Вони свої життя віддали лиш за те,
Щоб на рідній землі не бути чужими. І ми з вами
Щоб мали те все, що нам дороге.
Вони пожертвували всім, що мали:
Життям, що часто було надто молоде…
Батьками й дітьми, родиною й коханими, по духу братами…
Рідною домівкою. Щастям. Майбутнім. І всім, що для них було святе.
Їхня відвага й мужність досі в серцях лунає…
І поки горіти буде український дух,
Доти та боротьба зорітиме на виднокраї,
Не дасть стати рабами. В важкі часи не опустити рук.
Вони – селяни з щирим серцем й натрудженими руками.
Вони – горді міщани. Інтелігентський рух.
Вони – добрі, чудові Люди з красивими душами.
Це лицарі, що не могли стерпіти свого народу мук...
10. 12. 2009 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169339
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.02.2010
автор: dzvinka