Наші скляні очі втопилися у ванні моїх сліз,
Вони впали на дно, перетворилися у слиз…
Ти зі мною, темно, запали сірником свічки,
Течу у тобі, розчиняю тебе, як гірські річки…
Обіймаєш мене, тихо, вода крапає з крану…
Крапля розтинає мій світ, як слова з екрану.
Будь тут, зі мною. Боюсь її, як себе ночами,
Добрі мрії летять, як і ти, на північ ключами…
Не йди прошу тебе в безмежжя простирадла,
Думки розпечені в полоні молота й ковадла.
Якщо залишиш ти мене одну, я просто зникну,
Згорю, як недописаний ескіз, чи просто звикну.....
P.S: Дякую моя дорогенька музо Фобія.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169548
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.02.2010
автор: anyuta