Я не поет. Я тільки буду йти!
Лишень навчаюсь цілувати риму:
Так несміливо, радісно й нестримно
Долонями у всесвіт донести.
Неспішно відкриваються світи,
У їх бездонність вільним птахом лину.
О, зайві думки! Залишіть на днину!
Старий годинник, ну, помовч і ти!
Яке в душі прекрасне почуття –
Сонету перший раз дала життя!
В зимовий день мій друг його читає.
Який же вирок винесе мені?
Невже сонету полихати у вогні?
Ви не судіть суворо, я благаю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169634
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.02.2010
автор: Влюбленная