Я знову налякала своє щастя...
Необережним словом ,помахом руки.
Чи повернути його вдасться,
чи загубила навіки?
немов свіча воно загасло,
хмаринкою розтануло у небі,
одна лиш фраза у душі лунає:
Вернись! Я ж не живу без тебе!
Та ці слова луна розносить
Твоя душа - холодний лід.
Я знову налякала своє щастя...
напевне, час збирати плід...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169652
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.02.2010
автор: МАША БЕСТ