Бродить серед лісу біле вовченятко…

Бродить  серед  лісу
Біле  вовченятко,
Бродить  серед  снігу  -
Матері  шука.
Лиш  далекий  відблиск,
Зарево  червоне,
Ніби  каже  йому:
"Її  більш  нема".
Не  вернеться  більше
До  рідної  нірки,
Не  зігріє  ненька
Ласкою  й  теплом.
Пролились  червоні
Слізоньки  калинки,
Застелили  стежку
Багряним  рядном;
Де  ходили  люди,
Бігали  собаки,
Де  був  чутий  постріл
Не  знайти  її.
"Ти  помститись  маєш!"
Дасть  тобі  наснаги,
Дасть  тобі  надії
Й  сил  до  боротьби
Голос  материнський,
Її  образ,  запах,
Що  ти  чуєш-бачиш
На  яву  і  в  сні.
Люди  -  то  ж  убивці,
Гірші,  ніж  шакали,
Вбий  їх,  скілки  зможеш,
чи  з  ганьбою  вмри.
Вовча  душа  в  тебе,
Вовче  серце  маєш,
Як  живеш  у  зграї,
Люди  -  вороги.
Як  повіриш  їхній
Ласці-підлабузці,
То  немаєш  звідти
В  зграю  вороття,
Ти  не  вільний  більше,
Не  лісний  ти,  "друже",
Краще  смерь  та  воля,
Ніж  таке  життя!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169668
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.02.2010
автор: Вовчиця Анью