Час збирати ванільне каміння
у серці мильного створіння.
Воно статево дозрівало
та з божевіллям цілувало
фабричі лиця у бокалі.
Замість мозку бульбашки із сталі.
Небесна іржа на нижній губі,
воно подарує життя тобі,
якщо ти залишишся у своєму сні,
годуючи Полярних ведмедів на дні,
а якщо ні,
то Всесвіт розчавить між вокзалами,
а ведмеді стануть пустими причалами.
Заберіть руки від природи,
божевільні суспільні уроди.
Ви така ж тварина,
тільки назвали себе "людина"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169724
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.02.2010
автор: Fobia