Коли промінчик перший вранішнього сонця
Прорветься крізь пухнастих хмар імлу,
І соловейко ніжним голосочком
Із серця прожене мою журбу;
Коли прокинеться ще сонне місто,
Тролейбус перший піде в звичний рейс –
Я притулюсь до тебе тісно-тісно
І зазирну у глибину очей.
Побачу в них я ніжності краплину,
Частинку неба й посмішку свою!
Благословлю блаженну цю хвилину:
Я так люблю життя! Тебе люблю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169818
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.02.2010
автор: Людмилка