Колючі дроти... І чому так невчасно
Твій поїзд з дощем відійшов одночасно?
Хай обійме тебе вічна тиша...
А сонця не буде, бо ти сіра миша...
Раптово так розплющиш очі...
Ти що? Тобі наказано вмирати!
А погляд божевільний в казку ночі
Розкаже щось про право вибирати.
За склом живуть щасливі люди
А ти - за ґратами мовчань...
Ховаєш серце від облуди,
Від передсмертних нарікань.
Ні, ти жива! Ти мусиш жити!
Боротись мусиш за кусочок щастя,
Щоб лиш на мить коротку пригубити...
А раптом і привласнити удасться?
Вже в вирій відлетіли всі надії,
І ти ще в небо сонне споглядаєш
Можливо, це життя не чорно-біле,
Можливо, ще пароль ти відгадаєш
До скрині долі. І знайдеш ключі
Від сейфу з щастям вічним...
А поки що лише дроти колючі
Тобі диктують правила одвічні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169889
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.02.2010
автор: Галинк@