Яким ти дивом сповнена, людино,
Що світ цей бачиш в різних кольорах?
Що намалюєш з образа картину,
Передаси її всю у тонах.
А ніжність і любов наповнені красою
І фарбами природи так насичені вони:
Вогонь - яскравим світлом,
А вода - прозорою росою
На всі часи: і миру, спокою, й війни.
Природа все сама створила,
А ти несеш у душу кожного із нас
Цей Храм Краси, де образи й світила -
Над ними непідвладний навіть час.
Так точно вимальовуєш ти сонця подих,
Зірок народженість у всіх тонах....
На Гору Всесвіту ти образами сходиш,
А в смертних просто сльози на очах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169936
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.02.2010
автор: Шабо