Та шо ви! Котиться поезія знову і знову,
жовте листя на дорозі,
а мені важливіше донести живе слово,
слово любові,
бо крім цього я поміж усього не бачу нічого.
Посіяти в серці зерно святого,
нехай росте, нехай росте,
нехай у життя іде разом з тобою,
приносить плоди, тебе береже.
Нехай береже тебе в молоді роки,
коли легко схибити, коли все навколо яскраве,
коли де не потрібно, відважність проявляєш ти,
над головою чергуються чорні з білими птахами.
Та тримають на ногах нас лише зерна,
що в нас посіяли наші батьки,
вони говорять нам: "треба іти",
без них ми були би вовки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170037
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.02.2010
автор: steem