Сивий місяць беззубо шамкає (постарів...),
смокче люльку і випускає доріжки хмар.
Попід вікнами розічхалися ліхтарі,
гнівно морщать гидливі пички: невже нема
не такого, кхе-кхе, смердючого тютюну?
Срібний попіл сердито струшують із голів.
Місяць шкіриться, набиваючи ще одну:
перейдіть ви хоча б третину моїх полів,
засушіть і запхайте спогади у мішок,
в зимну ж пору дістаньте дрібочку, помісіть
у руках, вдихніть і втямите - пил стежок
ваших власних, він вам дорожчий чужих носів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170090
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.02.2010
автор: Tara Maa