Я змішала в собі два почуття
І не знаю яке з них сильніше.
Перше – пізнати смак життя,
Друге – померти бистріше.
І мов браття живуть вони у мені,
Кожне із них усе ближче:
То я бачу себе неживу у труні,
То веселу, живу серед міста.
Думки ці з’їдають мене усю,
Поглинають мов печене тісто.
Я пізнала життя красу,
Я “носила із горя намисто”.
І так страшно й не виразно це,
Але треба одне щось обрати:
Перше – забути й покинути все,
Друге – жити й кохати. . .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170108
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.02.2010
автор: Маринка Хмара