Тихо, ніби не знають напевне,
тріскаються думки...
Звірено час,
напинаєм вітрила.
Віднесуть мене хвилі голодні,
там втішать,
напоють,
розрадять...
Мускулясті напружені
впевнені рухи..
Звіряємо ритм
по пульсації вен.
Наспівуй закляття,
життя під склепіння вдихни...
Вібрують,
скаженіють думки,
лютують мов звірі.
Бездомні,
не приспані дотики
на загривку твоєму
шукають тепла...
Випий до дна поцілунок,
хто страху не знав,
увійди!
Вигнанці небес
шляхами земних перетворень,
ступаючи тихо,
дістануть,
смикнуть за кінчик
розплутають морок...
Хто страху не знав,
хто істину звідав
смолоскип запали!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170116
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.02.2010
автор: gala.vita