Бачу оці кольори, та так слабо.
Тому, що думаю про щось своє.
І поменше б цих хибних думок.
Краще видно було б Сонце живе.
Це як сповідь, не в церкві, а перед небесами.
Це як голосно сказане тихе своє.
Це золота жилка протягнута перед вами.
Це солодке єднання реальності з снами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170242
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.02.2010
автор: steem