Ти називаєш мене Маринкою,
Долоні грієш мені.
Ми йдемо вузькою стежинкою
Може веселі, може сумні.
Я називаю тебе по імені,
Стискаючи руку твою.
Такі ми смішні і замріяні
Удвох стоїмо на краю.
В тумані думки наші губляться,
По вітру втікають від нас.
Колись наша мрія збудеться,
Бог знайде й для неї час.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170257
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.02.2010
автор: Маринка Хмара