Скажеш тільки спогад?
Промовиш тільки раз,
А серце не відчує радість…
Так часто я кажу собі -
Не варто плакати і любити,
Коли тебе посеред шляху,
Не хочуть пропускати…
Я завжди вірила у мрії,
Бо думала що оживуть,
Та день за днем я озиралась,
І бачила лиш тінь…
Чекаючи від долі,
Та стоячи на місці,
Жадала аби люди,
Не були так чужі…
А біжучи від дому,
Що охопила злість,
Я думала, що зможу,
Змінить своє життя…
Я часто поверталась,
У сни своїх бажань,
Та прокидаючись казала,
Що марно далі вірить…
Ти станеш на порозі,
Я скажу зупинись,
Не йди туди де спокій,
Не можна віднайти…
Й не думай що твоя біль,
Завжди буде найбільша,
Бо найчастіше всього
Ти будеш не правий…
Бо біль яку не описати,
Для інших, як обман.
Як сонце у ночі,
Як щастя у пітьмі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170386
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.02.2010
автор: Olenka