Коли
порожнеча заповнює простір навколо,
коли
нецікавим стає все прекрасне буття,
коли
в сірі відтінки забарвлюється вся краса світу,
коли
сонце яскраво не світить – то це небуття…
І ти розумієш,
що так не повинно тривати,
і ти розумієш,
що життя нам дається одне.
І ти теж розумієш,
що радість і сум цінувати, -
так, ти усе розумієш, -
бо у цьому і є сенс життя!
Так:
любити себе і людей як ніколи!
Так:
що б не сталось, у всьому є свої плюси!
Так:
нам Бог і батьки дарували це право –
на світанку босоніж ходити
по краплях роси…
2. 07. 2009 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170458
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.02.2010
автор: dzvinka