Каштани

Загубили  свій  простір  і  час,
Безкінечні  розмови  поглинають  нас.
Я  люблю  з  тобою  курити.

Як  добре,що  ти    навчилась  чути
мій  тургор  думок  без  отрути.
Я  люблю  з  тобою  мовчати.

Важкі,  п'яні  штори,
нічні  пластмасові  узори.
Я  люблю  з  тобою  плакати.

Пуля  застрягла  у  віску,
а  ми  з  тобою  лежали  в  піску.
Я  люблю  з  тобою  помирати.

А  пам'ятаєш,  як  ми  збирали  каштани?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170484
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.02.2010
автор: Fobia