Зорі, знову! Як же я міг забути?!
Ось велику ведмедицю літак перетнув.
Без зір свободи моєї не чути.
Сьогодні під зорями я посиджу!
А ця найкраща, а ця найбільша,
а ось ці вишикувались прямо в рядок.
На небі на місці все,та відколи я народився,
стільки в голові помінялось думок...
Несправедливо сказати неживі, адже світять,
і хоч далеко так, - та рідні, близькі,
Їм міліони літ, я живу лише мить,
Зорі ви любі, милі такі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170501
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.02.2010
автор: steem