Упали зорі ночі, зірвались тихо з неба,
Закривши шлях вперед, не видно і кінця…
Куди іти? Чи зупинитися вже треба?
А холод ночі нам сковує серця…
Попереду – незвідані дороги,
Позаду – лиш біль, пустеля вікова,
Шукаєм нові гостинні пороги,
Поки в нас палає душа молода.
Та зупинятися не варто,
Бо час життя невпинно йде вперед…
Дорога закрита, попереду варта,
Повір: ми знайдемо вихід з тенет.
Нам у келих честі неправди наллють
І будуть у спину каміння кидати…
Та чи можна душу зі світлим вогнем
Ось так от навіки ганебно зламати?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170824
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.02.2010
автор: Квітка Надії